У літнє міжсезоння Роман Бакум залишився без клубу, оскільки криворізький «Приват», у якому він грав, на деякий час зник з футзальної мапи України. Але довго без клубу Роман не був – він перейшов у «ЛТК/ІнБев/НПУ». І за той час, поки Бакум знаходиться у складі «телефоністів», він вже встиг адаптуватися до нового колективу. Прес-служба Асоціації футзалу України вирішила поговорити з гравцем «ЛТК/ІнБев/НПУ» і про його футзальний шлях, і про підсумки першого кола Екстра-ліги, і про перспективи команди в цілому.

- Романе, перш за все – розкажи, будь ласка, як ти почав свій шлях у футзалі?
- Свій футзальний шлях я розпочав у 2005 році, коли приїхав на перегляд у команду до Андрія Антоновича Голякевичу, тоді вона називалася «Київ-Уніспорт», якщо я не помиляюся. На той момент я перший раз спробував м'яч 4-го розміру і взагалі познайомився з футзалом. Звісно, я не підійшов як гравець, і мені сказали приїхати пізніше. Після цього я почав активно грати в цю гру в своєму місті, у Кривому Розі, але не на високому рівні. Потім я приїхав у 2009 році вдруге на перегляд, і вже мене залишили в команді. Так я і розпочав свій професіональний шлях футзаліста. Тоді це була Перша ліга, яка ще в той час вважалася професіональною.

- Чим футзал тобі сподобався, і чому ти обрав саме його, а не великий футбол?
- Сподобався футзал тим, що він більш яскравий, динамічний, все треба робити набагато швидше, ніж у великому футболі.

- Ти дуже гучно заявив про себе у дебютному сезоні криворізького «Привата», коли став найкращим бомбардиром команди. Чим ще тобі запам’ятався той сезон?
- Той сезон напевно запам'ятався тим,що я грав саме за команду мого рідного міста, там ніколи не було команди з футзалу, яка грала на такому високому рівні. Була хороша підтримка, завжди приходило багато людей подивитися на матч. Але, як Ви пам'ятаєте, сезон був провальним.

- Чому у тебе не пішла гра у другому сезоні виступів за «Приват»?
- На це питання важко відповісти. Напевно, тут справа у психології.

- Ходили розмови, що у тебе був конфлікт з Рамісом Мансуровим, який тоді тренував криворізьку команду. А що було насправді?
- Насправді ніякого конфлікту не було, просто Раміс Мансуров вів політику в команді, з якою я не був згоден. При його керівництві я довгий час сидів на лавці запасних, було мало ігрової практики. Мабуть, це теж певною мірою вплинуло на мою гру. 

- Як ти опинився в «ЛТК/ІнБев/НПУ»?
- Після того коли сказали що команда «Приват» закінчує своє існування на невизначений період, мені надійшло кілька пропозицій з інших колективів. Так як київська команда мені рідніша, я вибрав саме «ЛТК/ІнБев/НПУ».

- Що можеш сказати про цю команду? 
- Прийняли мене тут відмінно. Дружна Команда, з хлопцями я добре спілкуюся, сподіваюся що з цією командою ми досягнемо результату.

- Чому, на твою думку, цей сезон не зовсім вдало складається для «телефоністів»?
- Я вважаю що справа в досвіді. Команда молода, тим більше, пішло багато гравців. Ну, і прийшло теж декілька. Потрібний ще час для того, щоб хлопці зігралися. Дивлячись на те, як все віддаються на тренуваннях, яке бажання, я впевнений, що прийде нарешті та гра, яка допоможе нам досягти висот у цьому виді спорту.

- У останніх матчах ти часто забивав. Чи можна сказати, що ти вже вийшов на пік форми?
- До піку форми мені ще далеко,так як багато я втратив в минулому сезоні. У будь-якому випадку, голи надають впевненості, але потрібно ще виконати багато роботи, щоб пік прийшов. 

- Романе, ти – один з найстарших гравців у команді. Відповідно, з тебе і питають за результат трохи більше, чи не так? 
- Коли запрошують гравця в команду, звичайно, на нього сподіваються. Попит, в принципі, з усіх однаковий, на те вона і команда. Разом відповідаємо за рахунок і гру. Я ж, у свою чергу, постараюся принести максимальну користь своїй команді, але, повторюся, для цього потрібно виконати ще багато роботи...

- Позаду вже дев'ять турів, тобто - зіграно вже перше коло. Чи можеш його проаналізувати?
- Я вважаю, що першому колі команда не показала ту гру, в яку ми можемо грати. Так, були ігри, в яких ми виглядали дуже гідно, але для того, щоб займати високі місця в таблиці, потрібна стабільність у грі, для цього ми докладемо всі зусилля.

- Яку гру в першому колі можна вважати найвдалішою?
- Буду судити не за результатом, а по грі. Я вважаю, що найкращу гру в першому колі команда показала проти «Титан-Зорі». У цій грі було все: і емоції, і самовіддача, і моментів було дуже багато. Але є одне «але»: вона була програна.

- Що сталося у грі з «Локомотивом»?
- Я досі не знаю відповідь на це питання. Напевно, справа в настрої. Підготовка була у звичайному режимі, а на гру вийшли і впали у ступор, нічого не змогли протиставити «Локомотиву». 

- До речі, в цьому матчі ти був капітаном замість дискваліфікованого Дзюби. Так вирішила команда?
- Я вже виводив команду в ролі капітана на товариському турнірі, коли Дзюба не зміг взяти участь через травму. Ось і на гру з «Локомотивом» мені сказали одягнути пов'язку. Думаю, це рішення було не тільки керівництва, а й хлопців.

- У минулому сезоні «ЛТК/ІнБев/НПУ» чотири рази грав у Житомирі, і чотири рази програв на паркеті спорткомплексу «Динамо». Тепер команда грала з «Енергією» на паркеті ФОКу і зіграла внічию. ФОК виявився фартовішим за «Динамо»?
- Я сподіваюся, що в цьому сезоні ми візьмемо багато очок на паркеті ФОКа, тим більше, при такій підтримці ми просто зобов'язані це зробити.

- Житомирські вболівальники зайвий раз довели, що футзал у Житомирі дуже люблять. А де особисто тобі краще грати - у Києві чи у Житомирі?
- Звичніше, звичайно, в залі НПУ ім. Драгоманова, оскільки ми постійно там проводимо тренування. В принципі, не важливо де грати, важливий результат. 

- «ЛТК/ІнБев/НПУ» по силах вийти у плей-офф Екстра-ліги?
- Моя думка що у команди величезний потенціал, і нам по силам відбирати очки у лідерів нашого чемпіонату Екстра-ліги. Плей-офф - це завдання мінімум.

Артем Терентьєв, прес-служба Асоціації футзалу України
Фото НФК «Ураган» (Івано-Франківськ), МФК «Локомотив» (Харків) та Ігоря Супкарьова